компроміс
КОМПРОМІ́С, у, ч. Згода з ким-небудь у чомусь, що досягається взаємними поступками; поступка заради досягнення мети.
Лібералізм держиться тільки компромісами з різнорідними, ворожими собі силами (Фр., XVI, 1955, 31);
— Я пропоную вам компроміс: я відкриваю вам вільний вихід з маєтку й зобов’язуюся не переслідувати вас, а ви… ви за це даруєте мені життя… (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 104);
В ідейній боротьбі для марксистів немає й не може бути ніяких компромісів, примирення принципів, згладжування докорінної протилежності між буржуазною й соціалістичною ідеологіями (Ком. Укр., 5, 1960, 41).
◊ Іти́ (піти́) на компромі́с — поступатися чимось заради досягнення мети.
Він не пам’ятав такого випадку, щоб коли-небудь йшов на компроміс із власною совістю (Збан., Переджнив’я, 1955, 24).
Словник української мови (СУМ-11)