ліквідатор

рос. ликвидатор

1. Особа, на яку покладено здійснення ліквідації товариства, організації. Л. зазначається завчасно в установчому документі або назначається судом. Він, як правило, є найманою особою і може бути відкликаний або за рішенням зборів, або за постановою суду. На Л. покладається відповідальність за врегулювання відносин з кредиторами, реалізацію активів товариства, пред'явлення позову боржникам. 2. У страховій справі — особа, що займається питанням встановлення збитків у разі настання страхового випадку, оцінкою відшкодування, дослідженням причин нещасного (страхового) випадку.

Значення в інших словниках

1. ліквідатор — ліквіда́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ліквідатор — [л'ікв'ідатор] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў  Орфоепічний словник української мови
3. ліквідатор — -а, ч. 1》 Прихильник ліквідаторства. 2》 Той, хто бере участь у ліквідації чого-небудь. 3》 У страхуванні – особа, яка займається питаннями встановлення збитків по страховому випадку, оцінювання відшкодування, дослідження причин нещасного випадку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ліквідатор — ЛІКВІДА́ТОР, а, ч. 1. Той, хто бере участь у ліквідації чого-небудь. Він [Елланський] ніколи не належав до його [мистецтва] ліквідаторів і катафалка йому не споруджав; на його думку, думку раз у раз зайнятого журналіста і політичного працівника...  Словник української мови у 20 томах
5. ліквідатор — Ліквіда́тор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ліквідатор — ЛІКВІДА́ТОР, а, ч. 1. Прихильник ліквідаторства. Ліквідатори, це — ті найбільш безбоязні опортуністи, які стали проповідувати непотрібність нелегальної соціал-демократичної партії в сучасній Росії, непотрібність РСДРП (Ленін, 16, 1949, 1).  Словник української мови в 11 томах