методика

рос. методика

1. Конкретизація методу, доведення його до чіткого опису способу здійснення розробок, розрахунків, прогнозів, оцінок кон'юнктури тощо. 2. Розділ теорії, науки, практичної педагогіки, що вивчає, узагальнює і складає правила і методи викладання певної науки, якогось навчального предмета. 3. Узагальнення досвіду, способів, підходів, технологічних прийомів здійснення завдань, реалізації планів, програм.

Значення в інших словниках

1. методика — мето́дика іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. методика — [меитодиека] -кие, д. і м. -иец'і  Орфоепічний словник української мови
3. методика — -и, ж. 1》 Сукупність взаємозв'язаних способів та прийомів доцільного проведення будь-якої роботи. 2》 Документ, який описує послідовність методів, правил і засобів виконання роботи. 3》 Вчення про методи викладання певної науки, предмета.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. методика — Спосібність  Словник чужослів Павло Штепа
5. методика — МЕТО́ДИКА, и, ж. 1. Сукупність взаємопов'язаних способів та прийомів доцільного проведення будь-якої роботи. Мічурін показав Калініну всі свої досягнення, всі зразки нових дерев, всі сміливі починання...  Словник української мови у 20 томах
6. методика — мето́дика (грец. μεθοδικά) 1. Розділ педагогіки, що вивчає і складає правила і методи викладання якогось навчального предмета. 2. Узагальнення досвіду, способів, прийомів доцільного здійснення будь-якого завдання.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. методика — Мето́дика, -ки, -ці; -дики, -дик  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. методика — МЕТО́ДИКА, и, ж. 1. Сукупність взаємозв’язаних способів та прийомів доцільного проведення будь-якої роботи. Мічурін показав Калініну всі свої досягнення, всі зразки нових дерев, всі сміливі починання...  Словник української мови в 11 томах