методика —
мето́дика іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
методика —
[меитодиека] -кие, д. і м. -иец'і
Орфоепічний словник української мови
методика —
-и, ж. 1》 Сукупність взаємозв'язаних способів та прийомів доцільного проведення будь-якої роботи. 2》 Документ, який описує послідовність методів, правил і засобів виконання роботи. 3》 Вчення про методи викладання певної науки, предмета.
Великий тлумачний словник сучасної мови
методика —
Спосібність
Словник чужослів Павло Штепа
методика —
МЕТО́ДИКА, и, ж. 1. Сукупність взаємопов'язаних способів та прийомів доцільного проведення будь-якої роботи. Мічурін показав Калініну всі свої досягнення, всі зразки нових дерев, всі сміливі починання...
Словник української мови у 20 томах
методика —
мето́дика (грец. μεθοδικά) 1. Розділ педагогіки, що вивчає і складає правила і методи викладання якогось навчального предмета. 2. Узагальнення досвіду, способів, прийомів доцільного здійснення будь-якого завдання.
Словник іншомовних слів Мельничука
методика —
МЕТО́ДИКА, и, ж. 1. Сукупність взаємозв’язаних способів та прийомів доцільного проведення будь-якої роботи. Мічурін показав Калініну всі свої досягнення, всі зразки нових дерев, всі сміливі починання...
Словник української мови в 11 томах
методика —
рос. методика 1. Конкретизація методу, доведення його до чіткого опису способу здійснення розробок, розрахунків, прогнозів, оцінок кон'юнктури тощо.
Eкономічна енциклопедія