обліго —
облі́го іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
обліго —
невідм., с. 1. Сума загальної заборгованості за векселями. 2. Банківські книги особистих рахунків, у яких обліковують заборгованість банкові окремих осіб за векселями.
Літературне слововживання
обліго —
невідм., фін. 1》 Загальна сума боргового зобов'язання підприємства за векселями. 2》 Банківська книга, в якій фіксуються заборгованості за векселями осіб, які обліковані в цьому банку.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обліго —
ОБЛІ́ГО, невідм., с., фін. 1. Сума загальної заборгованості за векселями. 2. Банківська книга особистих рахунків, у якій облічують заборгованість окремих осіб за векселями, облікованими у цьому банку.
Словник української мови у 20 томах
обліго —
(англ. оbligo) 1. сума загальної заборгованості за векселями. 2. банківські книги особистих рахунків, у яких обліковують заборгованість банкові окремих осіб за векселями.
Економічний словник
обліго —
облі́го (італ. obligo, від лат. obligo – зобов’язую) 1. Сума заборгованості по векселях. 2. Банківські книги особистих рахунків, у яких облічують заборгованість окремих осіб по векселях.
Словник іншомовних слів Мельничука