оратор —
ора́тор іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
оратор —
(лат. оrator, від oro — говорю) особа, яка виголошує промову чи інший ораторський твір; той, хто володіє мистецтвом публічного виступу.
Словник стилістичних термінів
оратор —
[оратор] -ра, м. (на) -ров'і/-ру, мн. -рие, -р'іў
Орфоепічний словник української мови
оратор —
-а, ч. Той, хто володіє мистецтвом виголошування промов. || Той, хто виголошує промову; промовець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
оратор —
Промовець, мовець, речник, див. трибун, спікер, ритор
Словник чужослів Павло Штепа
оратор —
ОРА́ТОР, а, ч. Той, хто володіє мистецтвом виголошування промов. Кращого оратора, ніж Кузь, в області немає. Навіть Лозовий, – теж блискучий оратор, – відзначав його пропагандистські здібності (М. Руденко); [Валент:] – Не маю я до письменства хисту.
Словник української мови у 20 томах
оратор —
ора́тор (лат. orator, від oro – говорю) особа, яка виголошує промову, володіє майстерністю публічного виступу.
Словник іншомовних слів Мельничука
оратор —
ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора..
Словник синонімів української мови
оратор —
ОРА́ТОР, а, ч. Той, хто володіє мистецтвом виголошування промов. Кращого оратора, ніж Кузь, в області немає. Навіть Лозовий, — теж блискучий оратор, — відзначав його пропагандистські здібності (Руд.
Словник української мови в 11 томах