оратор

ора́тор

-а, ч.

Той, хто володіє мистецтвом виголошування промов.

|| Той, хто виголошує промову; промовець.

Значення в інших словниках

1. оратор — ора́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. оратор — (лат. оrator, від oro — говорю) особа, яка виголошує промову чи інший ораторський твір; той, хто володіє мистецтвом публічного виступу.  Словник стилістичних термінів
3. оратор — Промовець, з. ритор, (майстер говорити) красномовець; (палкий) трибун.  Словник синонімів Караванського
4. оратор — [оратор] -ра, м. (на) -ров'і/-ру, мн. -рие, -р'іў  Орфоепічний словник української мови
5. оратор — Промовець, мовець, речник, див. трибун, спікер, ритор  Словник чужослів Павло Штепа
6. оратор — ОРА́ТОР, а, ч. Той, хто володіє мистецтвом виголошування промов. Кращого оратора, ніж Кузь, в області немає. Навіть Лозовий, – теж блискучий оратор, – відзначав його пропагандистські здібності (М. Руденко); [Валент:] – Не маю я до письменства хисту.  Словник української мови у 20 томах
7. оратор — ора́тор (лат. orator, від oro – говорю) особа, яка виголошує промову, володіє майстерністю публічного виступу.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. оратор — ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора..  Словник синонімів української мови
9. оратор — Ора́тор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. оратор — ОРА́ТОР, а, ч. Той, хто володіє мистецтвом виголошування промов. Кращого оратора, ніж Кузь, в області немає. Навіть Лозовий, — теж блискучий оратор, — відзначав його пропагандистські здібності (Руд.  Словник української мови в 11 томах
11. оратор — рос. оратор особа, яка виголошує промову, красномовець.  Eкономічна енциклопедія