оратор

ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора.. дожидали, як месію.. І приїхав той оратор 18-ти років,.. і слухали його зачаровані новими думками люди (Олена Пчілка); Неговірка, мовчазна людина іноді далеко багатша духовно за красномовця (з журналу); Де й поділась ота поважність рухів.. і гнучкість мови уславленого златоуста (П. Колесник); Не спиться вам, парламентські витії (М. Рильський); А Шрам збоку слухає-слухає, да не знає, що вже там навісним речникам і казати (П. Куліш); Іван Франко — трибун народний (М. Вороний); У віршах про.. Батьківщину Рильський виявляє себе як досвідчений ритор у кращому розумінні цього слова (С. Крижанівський). — Пор. 1. промо́вець.

ПРОМО́ВЕЦЬ (той, хто виголошує промову), ОРА́ТОР, ДОПОВІ́ДАЧ, БЕСІ́ДНИК заст.; КРАСНОМО́ВЕЦЬ (той, хто майстерно володіє словом, уміє і любить гарно говорити, промовляти). Між ним і слухачами мало не з першої ж хвилини встановився той контакт, що допомагає промовцеві (Ю. Шовкопляс); Оратор, втягши голову в плечі, спідлоба поглядав у вируючий зал, терпляче перечікував, доки вгамуються (О. Гончар); Доповідач вийшов наперед і, знявши шкіряного картуза, обвів збори пильним поглядом (О. Донченко); Лишаємо на боці уваги д-ра Копача про сі промови. Йому, очевидно, заімпонувала щирість тону в промовах обох бесідників (І. Франко); Почуваючи себе в ореолі незрівнянного красномовця й блискучого переможця, полковник у своєму словесному плесі не спиняв плавби (О. Ковінька). — Пор. 1. ора́тор.

Значення в інших словниках

1. оратор — ора́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. оратор — (лат. оrator, від oro — говорю) особа, яка виголошує промову чи інший ораторський твір; той, хто володіє мистецтвом публічного виступу.  Словник стилістичних термінів
3. оратор — Промовець, з. ритор, (майстер говорити) красномовець; (палкий) трибун.  Словник синонімів Караванського
4. оратор — [оратор] -ра, м. (на) -ров'і/-ру, мн. -рие, -р'іў  Орфоепічний словник української мови
5. оратор — -а, ч. Той, хто володіє мистецтвом виголошування промов. || Той, хто виголошує промову; промовець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. оратор — Промовець, мовець, речник, див. трибун, спікер, ритор  Словник чужослів Павло Штепа
7. оратор — ОРА́ТОР, а, ч. Той, хто володіє мистецтвом виголошування промов. Кращого оратора, ніж Кузь, в області немає. Навіть Лозовий, – теж блискучий оратор, – відзначав його пропагандистські здібності (М. Руденко); [Валент:] – Не маю я до письменства хисту.  Словник української мови у 20 томах
8. оратор — ора́тор (лат. orator, від oro – говорю) особа, яка виголошує промову, володіє майстерністю публічного виступу.  Словник іншомовних слів Мельничука
9. оратор — Ора́тор, -ра; -тори, -рів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. оратор — ОРА́ТОР, а, ч. Той, хто володіє мистецтвом виголошування промов. Кращого оратора, ніж Кузь, в області немає. Навіть Лозовий, — теж блискучий оратор, — відзначав його пропагандистські здібності (Руд.  Словник української мови в 11 томах
11. оратор — рос. оратор особа, яка виголошує промову, красномовець.  Eкономічна енциклопедія