родове найменування особи, яке разом з особистим ім'ям індивідуалізує людину.
Eкономічна енциклопедія
Значення в інших словниках
прізвище —
прізвище і фамілія У нашій мові є обидва ці слова, проте значення в них різні. Українське прізвище – це російська фамилия. А фамілія (запозичене з латині) в нас означає “родина”, “члени родини”, “рід”.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
прізвище —
прі́звище іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
прізвище —
ПРІЗВИЩЕ – ПРІЗВИСЬКО Прізвище. Спадкове родинне найменування, яке додається до імені людини: на прізвище, під чужим прізвищем. Прізвисько. Назва, дана людині за якоюсь характерною рисою, властивістю.
Літературне слововживання
прізвище —
[пр’ізвиешчеи] -шча, м. (ў) -шч'і
Орфоепічний словник української мови
прізвище —
-а, с. 1》 Найменування особи, набуте при народженні або вступі в шлюб, що передається від покоління до покоління і вказує на спорідненість. 2》 Те саме, що прізвисько 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
прізвище —
ПРІ́ЗВИЩЕ, а, с. 1. Найменування особи, набуте при народженні або вступі в шлюб, що передається від покоління до покоління й указує на спорідненість. “А як тебе зовуть? Я не знаю”. “Яремою”. “А прізвище?” “Прізвища немає!” (Т.
Словник української мови у 20 томах
прізвище —
ПРІ́ЗВИСЬКО (найменування, яке дається людині крім справжнього прізвища та імені й указує на якусь її рису), НА́ЗВИСЬКО, ПРОЗВА́ННЯ, ПРІ́ЗВИЩЕ рідше, ПРИ́КЛАДКА зневажл., ПРО́ЗВИСЬКО діал., ПРО́ЗВИЩЕ діал., НА́ЗВА діал., ПО́РЕКЛО діал.; КЛИ́ЧКА розм.
Словник синонімів української мови
прізвище —
Прі́звище, -ща, -щу, -щем; -вища, -вищ
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
прізвище —
ПРІ́ЗВИЩЕ, а, с. 1. Найменування особи, набуте при народженні або вступі в шлюб, що передається від покоління до покоління і вказує на спорідненість. «А як тебе зовуть? Я не знаю». «Яремою». «А прізвище?» «Прізвища немає!» (Шевч.
Словник української мови в 11 томах