резон

рос. резон

(від фр. raison) — 1. Розумна основа, доказ, розуміння.

Значення в інших словниках

1. резон — Резо́н: — сенс [51;52]  Словник з творів Івана Франка
2. резон — резо́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. резон — Підстава, причина; мн. РЕЗОНИ, докази, аргументи, міркування, запевнення.  Словник синонімів Караванського
4. резон — див. аргумент  Словник синонімів Вусика
5. резон — -у, ч., розм. 1》 Достатня підстава, причина, розумний привід до чого-небудь. 2》 Переконливий доказ, розумне пояснення, міркування. Не резон — нема рації, сенсу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. резон — Причина, підстава, ґрунт, див. рація  Словник чужослів Павло Штепа
7. резон — РЕЗО́Н, у, ч., розм. 1. Достатня підстава, причина, розумний привід до чого-небудь. Я тільки старалась .. виставити резони, чого я куди їду і чому я так, а не інакше поступаю (Леся Українка). 2. Переконливий доказ, розумне пояснення, міркування.  Словник української мови у 20 томах
8. резон — резо́н [франц. raison, від лат. ratio (rationis) – доказ, підстава, причина] розумна підстава, доказ, рація, доцільність.  Словник іншомовних слів Мельничука
9. резон — ДО́ВІД (певне міркування або факт, що наводиться, щоб ствердити істинність чогось), ПІДТВЕ́РДЖЕННЯ, СВІ́ДЧЕННЯ, ПОСВІ́ДЧЕННЯ рідше, АРГУМЕ́НТ книжн., РЕЗО́Н розм., ПРИТИ́КА розм.; ДО́КАЗ (перев. фактичний, речовий).  Словник синонімів української мови
10. резон — Резо́н, -ну; -зо́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. резон — РЕ́ЗОН, у, ч., розм. 1. Достатня підстава, причина, розумний привід до чого-небудь. Я тільки старалась.. виставити резони, чого я куди їду і чому я так, а не інакше поступаю (Л. Укр., V, 1956, 411). 2. Переконливий доказ, розумне пояснення, міркування.  Словник української мови в 11 томах