резон
РЕЗО́Н, у, ч., розм.
1. Достатня підстава, причина, розумний привід до чого-небудь.
Я тільки старалась .. виставити резони, чого я куди їду і чому я так, а не інакше поступаю (Леся Українка).
2. Переконливий доказ, розумне пояснення, міркування.
“Ні, не стоїть [не варта] вона, щоб моє дурне серце щеміло та побивалось за нею”. Але серце не слухало резонів, не переставало щеміти і боліти (І. Франко);
Хоч і не зовсім приємно було вислухувати резони хитрого лиса, .. пан Никодим умів, де треба, бути гордим, а де треба – прослатися на рядниночку (П. Колесник).
(1) Не ре́зон – нема рації, сенсу.
Ваші [Б. Грінченка] вірші, надруковані у “Нових піснях і думах”, не буду брати [для збірника], бо не резон передруковувати, коли й так недавно вони надруковані (В. Самійленко).
Словник української мови (СУМ-20)