1. Словник української мови у 20 томах

резон

РЕЗО́Н, у, ч., розм.

1. Достатня підстава, причина, розумний привід до чого-небудь.

Я тільки старалась .. виставити резони, чого я куди їду і чому я так, а не інакше поступаю (Леся Українка).

2. Переконливий доказ, розумне пояснення, міркування.

“Ні, не стоїть [не варта] вона, щоб моє дурне серце щеміло та побивалось за нею”. Але серце не слухало резонів, не переставало щеміти і боліти (І. Франко);

Хоч і не зовсім приємно було вислухувати резони хитрого лиса, .. пан Никодим умів, де треба, бути гордим, а де треба – прослатися на рядниночку (П. Колесник).

(1) Не ре́зон – нема рації, сенсу.

Ваші [Б. Грінченка] вірші, надруковані у “Нових піснях і думах”, не буду брати [для збірника], бо не резон передруковувати, коли й так недавно вони надруковані (В. Самійленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. резон — Резо́н: — сенс [51;52] Словник з творів Івана Франка
  2. резон — резо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. резон — Підстава, причина; мн. РЕЗОНИ, докази, аргументи, міркування, запевнення. Словник синонімів Караванського
  4. резон — див. аргумент Словник синонімів Вусика
  5. резон — -у, ч., розм. 1》 Достатня підстава, причина, розумний привід до чого-небудь. 2》 Переконливий доказ, розумне пояснення, міркування. Не резон — нема рації, сенсу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. резон — Причина, підстава, ґрунт, див. рація Словник чужослів Павло Штепа
  7. резон — резо́н [франц. raison, від лат. ratio (rationis) – доказ, підстава, причина] розумна підстава, доказ, рація, доцільність. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. резон — ДО́ВІД (певне міркування або факт, що наводиться, щоб ствердити істинність чогось), ПІДТВЕ́РДЖЕННЯ, СВІ́ДЧЕННЯ, ПОСВІ́ДЧЕННЯ рідше, АРГУМЕ́НТ книжн., РЕЗО́Н розм., ПРИТИ́КА розм.; ДО́КАЗ (перев. фактичний, речовий). Словник синонімів української мови
  9. резон — Резо́н, -ну; -зо́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. резон — РЕ́ЗОН, у, ч., розм. 1. Достатня підстава, причина, розумний привід до чого-небудь. Я тільки старалась.. виставити резони, чого я куди їду і чому я так, а не інакше поступаю (Л. Укр., V, 1956, 411). 2. Переконливий доказ, розумне пояснення, міркування. Словник української мови в 11 томах
  11. резон — рос. резон (від фр. raison) — 1. Розумна основа, доказ, розуміння. Eкономічна енциклопедія