1. Словник української мови в 11 томах

резон

РЕ́ЗОН, у, ч., розм.

1. Достатня підстава, причина, розумний привід до чого-небудь.

Я тільки старалась.. виставити резони, чого я куди їду і чому я так, а не інакше поступаю (Л. Укр., V, 1956, 411).

2. Переконливий доказ, розумне пояснення, міркування.

«Ні, не стоїть вона, щоб моє дурне серце щеміло та побивалось за нею». Але серце не слухало резонів, не переставало щеміти і боліти (Фр., III, 1950, 429);

Хоч і не зовсім приємно було вислухувати резони хитрого лиса,.. пан Никодим умів, де треба, бути гордим, а де треба — прослатися на рядниночку (Кол., Терен.., 1959, 329).

Не ре́зон — нема рації, сенсу.

Ваші [Б. Грінченка] вірші, надруковані у «Нових піснях і думах», не буду брати [для збірника], бо не резон передруковувати, коли й так недавно вони надруковані (Сам., II, 1958, 424).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. резон — Резо́н: — сенс [51;52] Словник з творів Івана Франка
  2. резон — резо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. резон — Підстава, причина; мн. РЕЗОНИ, докази, аргументи, міркування, запевнення. Словник синонімів Караванського
  4. резон — див. аргумент Словник синонімів Вусика
  5. резон — -у, ч., розм. 1》 Достатня підстава, причина, розумний привід до чого-небудь. 2》 Переконливий доказ, розумне пояснення, міркування. Не резон — нема рації, сенсу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. резон — Причина, підстава, ґрунт, див. рація Словник чужослів Павло Штепа
  7. резон — РЕЗО́Н, у, ч., розм. 1. Достатня підстава, причина, розумний привід до чого-небудь. Я тільки старалась .. виставити резони, чого я куди їду і чому я так, а не інакше поступаю (Леся Українка). 2. Переконливий доказ, розумне пояснення, міркування. Словник української мови у 20 томах
  8. резон — резо́н [франц. raison, від лат. ratio (rationis) – доказ, підстава, причина] розумна підстава, доказ, рація, доцільність. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. резон — ДО́ВІД (певне міркування або факт, що наводиться, щоб ствердити істинність чогось), ПІДТВЕ́РДЖЕННЯ, СВІ́ДЧЕННЯ, ПОСВІ́ДЧЕННЯ рідше, АРГУМЕ́НТ книжн., РЕЗО́Н розм., ПРИТИ́КА розм.; ДО́КАЗ (перев. фактичний, речовий). Словник синонімів української мови
  10. резон — Резо́н, -ну; -зо́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. резон — рос. резон (від фр. raison) — 1. Розумна основа, доказ, розуміння. Eкономічна енциклопедія