ультимативний

рос. ультимативный

рішучий, категоричний, беззаперечний, обов'язковий до виконання, здійснення, що має характер ультиматуму.

Значення в інших словниках

1. ультимативний — ультимати́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ультимативний — (тон) категоричний, безапеляційний, крутий.  Словник синонімів Караванського
3. ультимативний — [ул'тиематиўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. ультимативний — УЛЬТИМАТИ́ВНИЙ, а, е. Який має характер ультиматуму; категоричний. [Балтієць:] Наша делегація у Бресті відповіла..: “.. ми негайно підписуємо подану нам ультимативну угоду ..” (О. Корнійчук).  Словник української мови у 20 томах
5. ультимативний — -а, -е. Який має характер ультиматуму; категоричний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. ультимативний — ультимати́вний рішучий, категоричний, що має характер ультиматуму.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. ультимативний — РІШУ́ЧИЙ (про вимогу, наказ, тон і т. ін.), КАТЕГОРИ́ЧНИЙ, ТВЕРДИ́Й, БЕЗАПЕЛЯЦІ́ЙНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, УЛЬТИМАТИ́ВНИЙ, НАВА́ЖЛИВИЙ заст.  Словник синонімів української мови
8. ультимативний — Ультимати́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. ультимативний — УЛЬТИМАТИ́ВНИЙ, а, е. Який має характер ультиматуму; категоричний. [Балтієць:] Наша делегація у Бресті відповіла..: «..ми негайно підписуємо подану нам ультимативну угоду..» (Корн., І, 1955, 59).  Словник української мови в 11 томах