ультимативний —
ультимати́вний прикметник
Орфографічний словник української мови
ультимативний —
[ул'тиематиўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
ультимативний —
УЛЬТИМАТИ́ВНИЙ, а, е. Який має характер ультиматуму; категоричний. [Балтієць:] Наша делегація у Бресті відповіла..: “.. ми негайно підписуємо подану нам ультимативну угоду ..” (О. Корнійчук).
Словник української мови у 20 томах
ультимативний —
-а, -е. Який має характер ультиматуму; категоричний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ультимативний —
ультимати́вний рішучий, категоричний, що має характер ультиматуму.
Словник іншомовних слів Мельничука
ультимативний —
РІШУ́ЧИЙ (про вимогу, наказ, тон і т. ін.), КАТЕГОРИ́ЧНИЙ, ТВЕРДИ́Й, БЕЗАПЕЛЯЦІ́ЙНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, УЛЬТИМАТИ́ВНИЙ, НАВА́ЖЛИВИЙ заст.
Словник синонімів української мови
ультимативний —
Ультимати́вний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ультимативний —
УЛЬТИМАТИ́ВНИЙ, а, е. Який має характер ультиматуму; категоричний. [Балтієць:] Наша делегація у Бресті відповіла..: «..ми негайно підписуємо подану нам ультимативну угоду..» (Корн., І, 1955, 59).
Словник української мови в 11 томах
ультимативний —
рос. ультимативный рішучий, категоричний, беззаперечний, обов'язковий до виконання, здійснення, що має характер ультиматуму.
Eкономічна енциклопедія