умисел —
у́мисел іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
умисел —
[умиесеил] -слу, м. (на) -с'л'і, мн. -слие, -с'л'іў
Орфоепічний словник української мови
умисел —
моск. намір намір, замір
Словник чужослів Павло Штепа
умисел —
-слу, ч. Заздалегідь обдуманий план, намір, перев. таємний, вартий осуду.
Великий тлумачний словник сучасної мови
умисел —
У́МИСЕЛ, слу, ч. Заздалегідь обдуманий план, намір, перев. таємний, вартий осуду. [Тетяна:] Ох, мені горе! Пропаде финтик даром; і я без умислу буду виною його смерті... (І.
Словник української мови у 20 томах
умисел —
НА́МІР з інфін. і без додатка (прийняте рішення зробити що-небудь, здійснити задумане), ЗА́МІР, ДУ́МКА, ЗА́МІРИ мн., У́МИСЕЛ (перев. таємний або вартий осуду намір). Тарас лягає з твердим наміром встати, поки ще не розвидниться (О.
Словник синонімів української мови
умисел —
У́МИСЕЛ, слу, ч. Заздалегідь обдуманий план, намір, перев. таємний, вартий осуду. [Тетяна:] Ох, мені горе! Пропаде финтик даром; і я без умислу буду виною його смерті… (Котл.
Словник української мови в 11 томах
умисел —
У́мисел, слу м. Мысль. Став лях бутурлак дорогії напитки пити-підпивати, стали умисли козацьку голову клюшника розбивати. АД. І. 212.
Словник української мови Грінченка