умисел
У́МИСЕЛ, слу, ч.
Заздалегідь обдуманий план, намір, перев. таємний, вартий осуду.
[Тетяна:] Ох, мені горе! Пропаде финтик даром; і я без умислу буду виною його смерті... (І. Котляревський);
– На престол свейський не сьогодні-завтра сяде герцог Карл-Густав. Гетьман Богдан Хмельницький одписав нам приватно, .. які злодійські умисли того герцога (Н. Рибак);
Багратіон посилав листи і Барклаю, і Аракчеєву з умислом, що їх читатиме й цар і, нарешті, вживе заходів, щоб спинити французів (П. Кочура);
// юр. Одна з форм вини; злочин, вчинений навмисно.
Словник української мови (СУМ-20)