умирущий
УМИРУ́ЩИЙ (ВМИРУ́ЩИЙ), а, е.
1. Який не може жити вічно; смертний.
На який же чорт ці зорі – довічні, невмирущі, цей місяць, ця земля – все це німе, мертве – і невмируще, а я – вмирущий, я – живий, тямущий? (Б. Грінченко).
2. Який умирає.
Вмирущий лебедю, співай! Хай лине Твій скорбний голос, твій солодкий спів! (В. Мисик);
// у знач. ім. умиру́щий, щого, ч.; умиру́ща, щої, ж. Той (та), хто вмирає.
Що краплина роси для вмирущого, Для того, хто конає без сил? (П. Грабовський);
// рідко. Те саме, що мрець.
Загнибіда казав, що не любий він [протопіп] усім парафіянам, з живого й вмирущого дере (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)