умирущий
УМИРУ́ЩИЙ (ВМИРУ́ЩИЙ), а, е.
1. Який не може жити вічно; смертний.
На який же чорт ці зорі — довічні, невмирущі, цей місяць, ця земля — все це німе, мертве — і невмируще, а я — вмирущий, я — живий, тямущий? (Гр., II, 1963, 54).
2. Який умирає.
Вмирущий лебедю, співай! Хай лине Твій скорбний голос, твій солодкий спів! (Мисик, Біля криниці, 1967, 269);
// у знач. ім. умиру́щий, щого, ч.; умиру́ща, щої, ж. Той (та), хто вмирає.
Що краплина роси для вмирущого, Для того, хто конає без сил? (Граб., І, 1959, 556);
// рідко. Те саме, що мрець.
Загнибіда казав, що не любий він [протопіп] усім парафіянам, з живого й вмирущого дере (Мирний, III, 1954, 87)
Словник української мови (СУМ-11)