умирущий
УМИРУ́ЩИЙ (ВМИРУ́ЩИЙ), а, е.
1. Який не може жити вічно; смертний.
На який же чорт ці зорі — довічні, невмирущі, цей місяць, ця земля — все це німе, мертве — і невмируще, а я — вмирущий, я — живий, тямущий? (Гр., II, 1963, 54).
2. Який умирає.
Вмирущий лебедю, співай! Хай лине Твій скорбний голос, твій солодкий спів! (Мисик, Біля криниці, 1967, 269);
// у знач. ім. умиру́щий, щого, ч.; умиру́ща, щої, ж. Той (та), хто вмирає.
Що краплина роси для вмирущого, Для того, хто конає без сил? (Граб., І, 1959, 556);
// рідко. Те саме, що мрець.
Загнибіда казав, що не любий він [протопіп] усім парафіянам, з живого й вмирущого дере (Мирний, III, 1954, 87)
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- умирущий — умиру́щий прикметник Орфографічний словник української мови
- умирущий — <�ВМИРУЩИЙ > смертний, смертельний, тлінний; (минущий) недовготривалий, скінченний. Словник синонімів Караванського
- умирущий — УМИРУ́ЩИЙ (ВМИРУ́ЩИЙ), а, е. 1. Який не може жити вічно; смертний. На який же чорт ці зорі – довічні, невмирущі, цей місяць, ця земля – все це німе, мертве – і невмируще, а я – вмирущий, я – живий, тямущий? (Б. Грінченко). 2. Який умирає. Словник української мови у 20 томах
- умирущий — (вмирущий), -а, -е. 1》 Який не може жити вічно; смертний. 2》 Який умирає. || у знач. ім. умирущий, -щого, ч.; умируща, -щої, ж. Той (та), хто вмирає. || рідко. Те саме, що мрець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- умирущий — СМЕ́РТНИЙ (який не може жити вічно), ТЛІ́ННИЙ, УМИРУ́ЩИЙ (ВМИРУ́ЩИЙ), СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ. Та й убився (ніж) так глибоко в серце, що порвав би два життя одразу, якби віла смертною вдалася (Леся Українка); Безсмертя — то ж начебто і є зупинена мить... Словник синонімів української мови
- умирущий — Умиру́щий, -ща, -ще Правописний словник Голоскевича (1929 р.)