умирущий
умиру́щий
(вмирущий), -а, -е.
1》 Який не може жити вічно; смертний.
2》 Який умирає.
|| у знач. ім. умирущий, -щого, ч.; умируща, -щої, ж. Той (та), хто вмирає.
|| рідко. Те саме, що мрець.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- умирущий — умиру́щий прикметник Орфографічний словник української мови
- умирущий — <�ВМИРУЩИЙ > смертний, смертельний, тлінний; (минущий) недовготривалий, скінченний. Словник синонімів Караванського
- умирущий — УМИРУ́ЩИЙ (ВМИРУ́ЩИЙ), а, е. 1. Який не може жити вічно; смертний. На який же чорт ці зорі – довічні, невмирущі, цей місяць, ця земля – все це німе, мертве – і невмируще, а я – вмирущий, я – живий, тямущий? (Б. Грінченко). 2. Який умирає. Словник української мови у 20 томах
- умирущий — СМЕ́РТНИЙ (який не може жити вічно), ТЛІ́ННИЙ, УМИРУ́ЩИЙ (ВМИРУ́ЩИЙ), СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ. Та й убився (ніж) так глибоко в серце, що порвав би два життя одразу, якби віла смертною вдалася (Леся Українка); Безсмертя — то ж начебто і є зупинена мить... Словник синонімів української мови
- умирущий — Умиру́щий, -ща, -ще Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- умирущий — УМИРУ́ЩИЙ (ВМИРУ́ЩИЙ), а, е. 1. Який не може жити вічно; смертний. На який же чорт ці зорі — довічні, невмирущі, цей місяць, ця земля — все це німе, мертве — і невмируще, а я — вмирущий, я — живий, тямущий? (Гр., II, 1963, 54). 2. Який умирає. Словник української мови в 11 томах