умирущий

умиру́щий

(вмирущий), -а, -е.

1》 Який не може жити вічно; смертний.

2》 Який умирає.

|| у знач. ім. умирущий, -щого, ч.; умируща, -щої, ж. Той (та), хто вмирає.

|| рідко. Те саме, що мрець.

Значення в інших словниках

1. умирущий — умиру́щий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. умирущий — <�ВМИРУЩИЙ > смертний, смертельний, тлінний; (минущий) недовготривалий, скінченний.  Словник синонімів Караванського
3. умирущий — УМИРУ́ЩИЙ (ВМИРУ́ЩИЙ), а, е. 1. Який не може жити вічно; смертний. На який же чорт ці зорі – довічні, невмирущі, цей місяць, ця земля – все це німе, мертве – і невмируще, а я – вмирущий, я – живий, тямущий? (Б. Грінченко). 2. Який умирає.  Словник української мови у 20 томах
4. умирущий — СМЕ́РТНИЙ (який не може жити вічно), ТЛІ́ННИЙ, УМИРУ́ЩИЙ (ВМИРУ́ЩИЙ), СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ. Та й убився (ніж) так глибоко в серце, що порвав би два життя одразу, якби віла смертною вдалася (Леся Українка); Безсмертя — то ж начебто і є зупинена мить...  Словник синонімів української мови
5. умирущий — Умиру́щий, -ща, -ще  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. умирущий — УМИРУ́ЩИЙ (ВМИРУ́ЩИЙ), а, е. 1. Який не може жити вічно; смертний. На який же чорт ці зорі — довічні, невмирущі, цей місяць, ця земля — все це німе, мертве — і невмируще, а я — вмирущий, я — живий, тямущий? (Гр., II, 1963, 54). 2. Який умирає.  Словник української мови в 11 томах