умисел

У́мисел, слу

м. Мысль. Став лях бутурлак дорогії напитки пити-підпивати, стали умисли козацьку голову клюшника розбивати. АД. І. 212.

Значення в інших словниках

1. умисел — у́мисел іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. умисел — [умиесеил] -слу, м. (на) -с'л'і, мн. -слие, -с'л'іў  Орфоепічний словник української мови
3. умисел — моск. намір намір, замір  Словник чужослів Павло Штепа
4. умисел — -слу, ч. Заздалегідь обдуманий план, намір, перев. таємний, вартий осуду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. умисел — У́МИСЕЛ, слу, ч. Заздалегідь обдуманий план, намір, перев. таємний, вартий осуду. [Тетяна:] Ох, мені горе! Пропаде финтик даром; і я без умислу буду виною його смерті... (І.  Словник української мови у 20 томах
6. умисел — НА́МІР з інфін. і без додатка (прийняте рішення зробити що-небудь, здійснити задумане), ЗА́МІР, ДУ́МКА, ЗА́МІРИ мн., У́МИСЕЛ (перев. таємний або вартий осуду намір). Тарас лягає з твердим наміром встати, поки ще не розвидниться (О.  Словник синонімів української мови
7. умисел — У́МИСЕЛ, слу, ч. Заздалегідь обдуманий план, намір, перев. таємний, вартий осуду. [Тетяна:] Ох, мені горе! Пропаде финтик даром; і я без умислу буду виною його смерті… (Котл.  Словник української мови в 11 томах
8. умисел — рос. умышленность навмисність; у праві — одна з форм вини.  Eкономічна енциклопедія