форсувати —
форсува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду
Орфографічний словник української мови
форсувати —
ФОРСУВАТИ – ФОРСИТИ Форсувати, -ую, -уєш. Прискорювати розвиток чогось, посилення чого-небудь; у військовій справі – долати природну перешкоду на місцевості: форсувати підготовку, форсувати процес, форсувати справу, форсувати голос...
Літературне слововживання
форсувати —
Форсува́ти. Підсилювати, напружувати. Слава Богу, що Ви годні знову працювати; та вже не форсуйте надто силами (Коб., Листи, 157, 564); Ми дуже добре знаємо, чому наші „щирі зверхники з одного боку нам відраджують учити ся боголословія...
Українська літературна мова на Буковині
форсувати —
див. приспішувати, прискорювати, торопити, ургувати
Словник чужослів Павло Штепа
форсувати —
ФОРСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що. 1. Діючи певним чином, прискорювати проходження, здійснення, розвиток і т. ін. чого-небудь. Преображенський теж форсує роботу в південному тунелі (Іван Ле); – Ви таки хочете форсувати справу...
Словник української мови у 20 томах
форсувати —
-ую, -уєш, недок. і док., перех. 1》 Діючи певним чином, прискорювати проходження, здійснення, розвиток і т. ін. чого-небудь. || Прискорювати час настання, здійснення чого-небудь. 2》 тех.
Великий тлумачний словник сучасної мови
форсувати —
форсува́ти (франц. forcer, від force – сила) прискорювати, посилювати, долати.
Словник іншомовних слів Мельничука
форсувати —
ПРИСКО́РЮВАТИ (збільшувати швидкість якоїсь дії, процесу; робити коротшими проміжки між окремими етапами, моментами чогось), ПРИШВИ́ДШУВАТИ, ФОРСУВА́ТИ, ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГО́НИТИ) розм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИ розм. рідше, ПІДХЛЬО́СКУВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
форсувати —
Форсува́ти, -су́ю, -су́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
форсувати —
ФОРСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. 1. Діючи певним чином, прискорювати проходження, здійснення, розвиток і т. ін. чого-небудь.
Словник української мови в 11 томах