хронічний —
[хроун’ічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
хронічний —
ХРОНІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Затяжний, тривалий або такий, що періодично поновлюється (про хворобу). [Ватутін:] А я того й не сплю, Іване Семеновичу, що я – командуючий. [Сергєєв: ] Знаю, знаю, тільки одна біда: якщо мені запишуть догану, то за вас.
Словник української мови у 20 томах
хронічний —
-а, -е. 1》 Затяжний або такий, що періодично поновлюється (про хворобу). || Який страждає на затяжну хворобу або на таку, що періодично поновлюється. Хронічне недоїдання. 2》 перен. Який не припиняється; тривалий, постійний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
хронічний —
хроні́чний (лат. chronicus, від грец. χρονικός – зв’язаний з часом) тривалий, затяжний, постійний.
Словник іншомовних слів Мельничука
хронічний —
ПОСТІ́ЙНИЙ (який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись), СТА́ЛИЙ, БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУПИ́ННИЙ, НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ), НЕСПИ́ННИЙ, БЕЗПЕРЕСТА́ННИЙ, БЕЗНАСТА́ННИЙ, НЕНАСТА́ННИЙ, ПОВСЯКЧА́СНИЙ, БЕЗЗМІ́ННИЙ, НЕПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУСТА́ННИЙ...
Словник синонімів української мови
хронічний —
Хроні́чний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
хронічний —
ХРОНІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Затяжний або такий, що періодично поновлюється (про хворобу). [Ватутін:] А я того й не сплю, Іване Семеновичу, що я — командуючий. [Сергєєв: ] Знаю, знаю, тільки одна біда: якщо мені запишуть догану, то за вас.
Словник української мови в 11 томах