хронічний

хроні́чний

(лат. chronicus, від грец. χρονικός – зв’язаний з часом)

тривалий, затяжний, постійний.

Значення в інших словниках

1. хронічний — хроні́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. хронічний — (- хворобу) затяжний, фр. задавнений; (голод) ПОСТІЙНИЙ, тривалий.  Словник синонімів Караванського
3. хронічний — [хроун’ічнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. хронічний — рос. хронический довготривалий, неспинний, затяжний (процес).  Eкономічна енциклопедія
5. хронічний — ХРОНІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Затяжний, тривалий або такий, що періодично поновлюється (про хворобу). [Ватутін:] А я того й не сплю, Іване Семеновичу, що я – командуючий. [Сергєєв: ] Знаю, знаю, тільки одна біда: якщо мені запишуть догану, то за вас.  Словник української мови у 20 томах
6. хронічний — -а, -е. 1》 Затяжний або такий, що періодично поновлюється (про хворобу). || Який страждає на затяжну хворобу або на таку, що періодично поновлюється. Хронічне недоїдання. 2》 перен. Який не припиняється; тривалий, постійний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. хронічний — ПОСТІ́ЙНИЙ (який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись), СТА́ЛИЙ, БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУПИ́ННИЙ, НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ), НЕСПИ́ННИЙ, БЕЗПЕРЕСТА́ННИЙ, БЕЗНАСТА́ННИЙ, НЕНАСТА́ННИЙ, ПОВСЯКЧА́СНИЙ, БЕЗЗМІ́ННИЙ, НЕПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗУСТА́ННИЙ...  Словник синонімів української мови
8. хронічний — Хроні́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. хронічний — ХРОНІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Затяжний або такий, що періодично поновлюється (про хворобу). [Ватутін:] А я того й не сплю, Іване Семеновичу, що я — командуючий. [Сергєєв: ] Знаю, знаю, тільки одна біда: якщо мені запишуть догану, то за вас.  Словник української мови в 11 томах