хронічний
ХРОНІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Затяжний, тривалий або такий, що періодично поновлюється (про хворобу).
[Ватутін:] А я того й не сплю, Іване Семеновичу, що я – командуючий. [Сергєєв: ] Знаю, знаю, тільки одна біда: якщо мені запишуть догану, то за вас. [Ватутін:] Представлю довідку, що в мене хронічне безсоння (Л. Дмитерко);
Він давно хворіє на якусь хронічну шлункову хворобу і звідси його худорлявість (В. Гжицький);
// Який страждає затяжною хворобою або такою, що періодично поновлюється.
Зовнішній вигляд хронічного алкоголіка дуже непривабливий (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Який триває весь час, не припиняючись і не перериваючись; постійний.
Віковічна боротьба двох станів, панського й мужичого, боротьба хронічна, що часом приймала гострі форми й бурею проносилась над нещасним краєм, – ніколи не кінчалась (М. Коцюбинський);
Вічна самотність, вічна тривога, що ця самотність може стати хронічною й продовжитися до кінця життя; сум киненої жінки, жаль над безбатченком-сином – усе це в'ялило і сушило (Г. Хоткевич);
Він здавна полюбив це нічне безгоміння. А в результаті – хронічне безсоння (Л. Дмитерко);
Політичні діячі, представники економічних кіл, спостерігачі преси і радіо США вже давно визнали, що хронічне масове безробіття – це національне лихо сучасної Америки (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)