інтендант

рос. интендант

(фр. intendant, від латин. intendo — спрямовую, готую) — 1. Військовослужбовець офіцерського скла-ду, що відає забезпеченням військ продовольством, зброєю, військово-господарським майном та організацією побутового обслуговування особового складу. 2. У Франції в ХVII-XVIII ст. І. провінції, що призначався королем на певний строк. Мав судово-поліцейську, фінансову і почасти військову владу.

Значення в інших словниках

1. інтендант — Обозний  Словник чужослів Павло Штепа
2. інтендант — інтенда́нт іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. інтендант — -а, ч. Той, хто завідує військовим господарством, здійснює постачання армії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. інтендант — інтенда́нт (франц. intendant, від лат. intendo – спрямовую, готую) 1. Військовослужбовець офіцерського складу, що відає забезпеченням військ продовольством, зброєю, військово-господарським майном та організацією побутового обслуговування особового складу.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. інтендант — Інтенда́нт, -та; -ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. інтендант — ІНТЕНДА́НТ, а, ч. Той, хто завідує військовим господарством, займається постачанням армії. Полковник.. виплигнув із штабного вагона, вирішивши як слід висповідати інтенданта, що відправив пульмани з сіном на запасну колію (Руд., Остання шабля, 1959, 9).  Словник української мови в 11 томах