акциденція

АКЦИДЕНЦІЯ (лат. accidentia — випадковість) — неістотна, випадкова, змінна, минуща властивість предмета (явища). А. в класичній метафізичній традиції протистоїть "субстанційне" або "істотне". У цьому значенні вживається вперше Аристотелем, надалі — Порфирієм, схоластами, у Новий час — Декартом, Гоббсом, Спінозою. Спіноза замінив термін "А." на "модус", зміст якого стосувався одиничного вияву субстанції.

Значення в інших словниках

1. акциденція — акциде́нція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. акциденція — Ї, ор. -єю. Випадкова, минуща, неістотна властивість. Пох. акцидентний: акцидентні роботи.  Літературне слововживання
3. акциденція — -ї, ж. Випадкова, минуща, тимчасова, неістотна властивість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. акциденція — АКЦИДЕ́НЦІЯ, ї, ж. 1. філос. Випадковий, скороминущий стан, неістотна властивість. Уперше поняття акциденції зустрічається в "Метафізиці" і "Фізиці" Аристотеля, потім у Порфирія...  Словник української мови у 20 томах
5. акциденція — Приналежність  Словник застарілих та маловживаних слів
6. акциденція — (англ. ассident) 1. мито у вигляді штрафу за прихований товар, що провозиться через митницю. 2. випадковий прибуток.  Економічний словник
7. акциденція — акциде́нція (від лат. accidentia – випадковість) філософ. випадкова, минуща, тимчасова, неістотна властивість.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. акциденція — У філософії випадкова, неістотна, змінна й залежна властивість речі; протилежність субстанції.  Універсальний словник-енциклопедія
9. акциденція — Акциде́нція, -ції, -цією  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)