аніматизм

АНІМАТИЗМ (від лат. animatus — одухотворений) — термін, що позначає релігійні уявлення про "тілесну душу", безлику таємничу силу, надприродну магічну спроможність людини, що вкорінені у ставленні до природи як живої істоти. Введений Мареттом. На його думку, А. передував анімізму. А. відноситься до чуттєво-надчуттєвого типу уявлень про надприродне, коли природа сприймається як єдине ціле, а в багатоманітності її форм і повторюваності подій вбачається дія якогось доцільного механізму.

Значення в інших словниках

1. аніматизм — анімати́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. аніматизм — -у, ч. Віра в безособову одухотвореність природи або окремих її частин та явищ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. аніматизм — АНІМАТИ́ЗМ, у, ч., філос. Віра в безособову одухотвореність природи або її окремих частин та явищ. Анімістичному комплексові передувала ідея всезагального одухотворення речей, усієї природи – аніматизм (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. аніматизм — анімати́зм (від лат. animatus – одушевлений) віра в безособову одухотвореність природи або окремих її частин і явищ. Характерна риса первісних релігій.  Словник іншомовних слів Мельничука