аніматизм

АНІМАТИ́ЗМ, у, ч., філос.

Віра в безособову одухотвореність природи або її окремих частин та явищ.

Анімістичному комплексові передувала ідея всезагального одухотворення речей, усієї природи – аніматизм (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. аніматизм — анімати́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. аніматизм — -у, ч. Віра в безособову одухотвореність природи або окремих її частин та явищ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. аніматизм — анімати́зм (від лат. animatus – одушевлений) віра в безособову одухотвореність природи або окремих її частин і явищ. Характерна риса первісних релігій.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. аніматизм — АНІМАТИЗМ (від лат. animatus — одухотворений) — термін, що позначає релігійні уявлення про "тілесну душу", безлику таємничу силу, надприродну магічну спроможність людини, що вкорінені у ставленні до природи як живої істоти. Введений Мареттом.  Філософський енциклопедичний словник