аніматизм

анімати́зм

(від лат. animatus – одушевлений)

віра в безособову одухотвореність природи або окремих її частин і явищ. Характерна риса первісних релігій.

Значення в інших словниках

1. аніматизм — анімати́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. аніматизм — -у, ч. Віра в безособову одухотвореність природи або окремих її частин та явищ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. аніматизм — АНІМАТИ́ЗМ, у, ч., філос. Віра в безособову одухотвореність природи або її окремих частин та явищ. Анімістичному комплексові передувала ідея всезагального одухотворення речей, усієї природи – аніматизм (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. аніматизм — АНІМАТИЗМ (від лат. animatus — одухотворений) — термін, що позначає релігійні уявлення про "тілесну душу", безлику таємничу силу, надприродну магічну спроможність людини, що вкорінені у ставленні до природи як живої істоти. Введений Мареттом.  Філософський енциклопедичний словник