догма

ДОГМА (від грецьк. δόγμα — думка, рішення, вчення) — положення, ідея (чи система положень або вірувань), все те, що сприймається його адептами безальтернативно, поза будь-яким сумнівом та можливістю критичного перегляду. Для терміну "Д." характерним є оцінний статус та суб'єктивний аспект у застосуванні. Д. можуть бути усвідомлюваними (коли зміст переконань набуває словесного оформлення й концептуального вираження в позиціях прихильників) і неусвідомлюваними (коли певні переконання виступають на рівні інтуїції, у формі життєвих схильностей, "неявного знання" тощо). Раціоналістична традиція надає поняттю Д. негативного, осудливого смислу, оскільки без подолання певних ідей (теорій, вірувань), які прибрали статус Д., неможливий поступ науки і культури, зміни в суспільному бутті. Але цей поступ неможливий також без збереження певних культурних традицій, цінностей, ідеалів, знань і переконань, які набувають ознак Д. Уявлення, що фактично мають характер Д., неминуче виникають і функціюють в науці і суспільній свідомості. Тому за тим, що оцінюється як Д., може приховуватися тверда переконаність суб'єкта в правильності вибраної ним позиції, віра в існування того, що може відіграти роль стабілізуючого чинника пізнання і культури.

В. Свириденко

Значення в інших словниках

1. догма — до́гма іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. догма — (непохитна) істина, аксіома, засада, принцип, положення; пор. ВЧЕННЯ.  Словник синонімів Караванського
3. догма — -и, ж. 1》 Учення або положення, що приймається як незаперечна, вічна, незмінна істина для всіх часів та історичних умов. Догма права — формально-логічне тлумачення норм чинного права. 2》 перев. мн. Основні положення якого-небудь учення або релігії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. догма — до́гма, догма́т [грец. δόγμα (δόγματος) – думка, вчення] 1. Поняття, ідея, вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов. 2. Основне положення якого-небудь вчення (напр., релігії), яке приймається без доказів.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. догма — До́гма, -ми, -мі; до́гми, догм (гр.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. догма — ДО́ГМА, и, ж. 1. Учення або положення, що приймається як незаперечна, вічна, незмінна істина для всіх часів і історичних умов. Маркс і Енгельс говорили багато раз, що наше вчення не догма, а керівництво до дії..  Словник української мови в 11 томах
7. догма — рос. догма положення, що приймається на віру як беззаперечна істина, незмінна ні за яких обставин.  Eкономічна енциклопедія