догма

до́гма, догма́т

[грец. δόγμα (δόγματος) – думка, вчення]

1. Поняття, ідея, вчення, які вважаються істинними за будь-яких умов.

2. Основне положення якого-небудь вчення (напр., релігії), яке приймається без доказів.

Значення в інших словниках

1. догма — до́гма іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. догма — (непохитна) істина, аксіома, засада, принцип, положення; пор. ВЧЕННЯ.  Словник синонімів Караванського
3. догма — -и, ж. 1》 Учення або положення, що приймається як незаперечна, вічна, незмінна істина для всіх часів та історичних умов. Догма права — формально-логічне тлумачення норм чинного права. 2》 перев. мн. Основні положення якого-небудь учення або релігії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. догма — ДОГМА (від грецьк. δόγμα — думка, рішення, вчення) — положення, ідея (чи система положень або вірувань), все те, що сприймається його адептами безальтернативно, поза будь-яким сумнівом та можливістю критичного перегляду. Для терміну "Д.  Філософський енциклопедичний словник
5. догма — До́гма, -ми, -мі; до́гми, догм (гр.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. догма — ДО́ГМА, и, ж. 1. Учення або положення, що приймається як незаперечна, вічна, незмінна істина для всіх часів і історичних умов. Маркс і Енгельс говорили багато раз, що наше вчення не догма, а керівництво до дії..  Словник української мови в 11 томах
7. догма — рос. догма положення, що приймається на віру як беззаперечна істина, незмінна ні за яких обставин.  Eкономічна енциклопедія