мовчання

МОВЧАННЯ — утримання від вислову; в широкому антропологічному розумінні — відсутність або незадіяність настанови на словесне, знакове, екзистенційне вираження; в позитивному значенні — духовна зосередженість, яка звільняє суб'єкта від необхідності реалізації у сфері наявно існуючого, разом з тим докладаючи останнє як предмет його уваги і піклування ("мовчазна присутність", на відміну від безсуб'єктної тиші). М. — один з найглибших символів у багатьох культурах; так, у стародавньому Китаї М. асоціюється з недіянням (увей) і пустотою духу ("Дао де цзін", "Чжуан-цзи"); в християнському світі М. постає як онтологічна характеристика "безначальної" Першої іпостасі Бога, символізує жертовність, смирення, смиренномудрість людини, постає сутнісним виміром молитовно-духовної практики (зокрема в ісихазмі). Сучасна культура гостро артикулює тему М. в музиці, поезії (як "коротке слово поміж двох довгих мовчань" визначав поезію Мальро) — сферах, що стримують натиск галасливо-безтямного повсякдення.

В. Малахов

Значення в інших словниках

1. мовчання — мовча́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. мовчання — див. безмовність  Словник синонімів Вусика
3. мовчання — [моўчан':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
4. мовчання — -я, с. 1》 Дія за знач. мовчати. 2》 перен. Відсутність публічних висловлювань про кого-, що-небудь, друкованих творів у який-небудь період. Обходити мовчанням — замовчувати. 3》 Відсутність яких-небудь звуків; повна тиша. Хвилина мовчання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. мовчання — 1. мовчанка 2. це дія  Словник чужослів Павло Штепа
6. мовчання — МОВЧА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. мовча́ти. Минуло кілька хвилин в мовчанні (Леся Українка); Мовчання тривало довго (В. Собко); Маю надію скоро побачитись з Вами і тоді вже спокутую всі гріхи свої перед Вами за довге мовчання (М.  Словник української мови у 20 томах
7. мовчання — обхо́дити / обійти́ мовча́нням кого, що. Не згадувати, не говорити, не писати і т. ін. про кого-, що-небудь. Журнал (“Літературно-науковий вісник”) обходив мовчанням російських декадентів і популяризував реалістів кінця ХІХ — початку ХХ ст. (З журналу).  Фразеологічний словник української мови
8. мовчання — Мовча́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. мовчання — МОВЧА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. мовча́ти. Минуло кілька хвилин в мовчанні (Л. Укр., III, 1952, 696); Мовчання тривало довго (Собко, Стадіон, 1954, 34)...  Словник української мови в 11 томах
10. мовчання — Мовча́ння, -ня с. Молчаніе. Христя і рада тому мовчанню: ніщо їй не забороняє думати. Мир. Пов. II. 84.  Словник української мови Грінченка