Значення в інших словниках
-
мовчання —
мовча́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
мовчання —
[моўчан':а] -н':а
Орфоепічний словник української мови
-
мовчання —
-я, с. 1》 Дія за знач. мовчати. 2》 перен. Відсутність публічних висловлювань про кого-, що-небудь, друкованих творів у який-небудь період. Обходити мовчанням — замовчувати. 3》 Відсутність яких-небудь звуків; повна тиша. Хвилина мовчання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
мовчання —
1. мовчанка 2. це дія
Словник чужослів Павло Штепа
-
мовчання —
МОВЧА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. мовча́ти. Минуло кілька хвилин в мовчанні (Леся Українка); Мовчання тривало довго (В. Собко); Маю надію скоро побачитись з Вами і тоді вже спокутую всі гріхи свої перед Вами за довге мовчання (М.
Словник української мови у 20 томах
-
мовчання —
обхо́дити / обійти́ мовча́нням кого, що. Не згадувати, не говорити, не писати і т. ін. про кого-, що-небудь. Журнал (“Літературно-науковий вісник”) обходив мовчанням російських декадентів і популяризував реалістів кінця ХІХ — початку ХХ ст. (З журналу).
Фразеологічний словник української мови
-
мовчання —
МОВЧАННЯ — утримання від вислову; в широкому антропологічному розумінні — відсутність або незадіяність настанови на словесне, знакове, екзистенційне вираження; в позитивному значенні — духовна зосередженість...
Філософський енциклопедичний словник
-
мовчання —
Мовча́ння, -ння, -нню, -нням
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
мовчання —
МОВЧА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. мовча́ти. Минуло кілька хвилин в мовчанні (Л. Укр., III, 1952, 696); Мовчання тривало довго (Собко, Стадіон, 1954, 34)...
Словник української мови в 11 томах
-
мовчання —
Мовча́ння, -ня с. Молчаніе. Христя і рада тому мовчанню: ніщо їй не забороняє думати. Мир. Пов. II. 84.
Словник української мови Грінченка