одкровення

ОДКРОВЕННЯ (об'явлення) (від грецьк. άποκάλνψιζ — розкриття, одкровення) — категорія теології та поняття релігійної свідомості, що означає акт та процес Божественного самовиявлення, розкриття Божественної істини. О. сприймається не розсудком, а серцем. Понадчуттєве, безпосереднє сприйняття істини доступне лише обраним, в момент містичного єднання з Богом. Об'явлення Божественної істини є абсолютним критерієм людського пізнання та поведінки Н. айглибші релігійні істини були подані людству через О., яке постає джерелом релігійного досвіду. Серед передумов виникнення ідеї О. — ідея понадчуттєвої реальності, що вимагає понадчуттєвого, позаемпіричного пізнання. Завершенням ідеї О. є особистісне осмислення понадчуттєвого буття, найпослідовніше втілене в ідеї Бога-особи монотеїстичних релігій. Абсолют тут є не лише об'єктом пізнання-сприйняття, а й суб'єктом: він активно "відкривається", "являється" людині в містичному акті (звідси "одкровення", "об'явлення"). Саме таким є розуміння Бога в біблійській та коранічній традиціях — як суб'єкта воління та активної дії; Бог відкриває таємницю світу та свою власну волю в акті "милості", "благодаті". В християнстві особистісний характер О. реалізується через ототожнення Христа з абсолютним буттям та абсолютною істиною (див. логос). З точки зору гносеології категорія О. відобразила своєрідність безпосередньо-інтуїтивного пізнання на відміну від розсудково-логічного.

С. Головащенко

Значення в інших словниках

1. одкровення — одкрове́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. одкровення — (Боже) пророцтво; (у момент прозріння) кн. осявання; (грішника) сповідь; (щось нове) відкриття; пор. НАДХНЕННЯ.  Словник синонімів Караванського
3. одкровення — -я, с., книжн., рел., заст. 1》 Раптове осягнення істини, доступне лише обранцям у момент містичного осявання, що, за християнськими догматами, йшло безпосередньо від Бога; об'явлення. 2》 Щось нове, досі не відоме, щойно відкрите, з'ясоване. 3》 Відверта розповідь; сповідь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. одкровення — Відкриття, новина  Словник чужослів Павло Штепа
5. одкровення — ОДКРОВЕ́ННЯ, я, с., уроч. 1. Те, що несподівано відкриває істину, вносить ясність, розуміння. Кожен урок в музеї – як одкровення для юних сердець (з газ.); В якому одкровенні пізнає правду стомлена душа? (Л.  Словник української мови у 20 томах
6. одкровення — У християнстві спасенна, особова поява Бога людині; предметом о. є Бог, кульмінаційним пунктом чи повнею о. — Ісус Христос; о. здійснюється через події (дії) і слова Бога, внутрішньо пов'язані між собою; на Церкву покладено обов'язок дотримання, передавання й інтерпретування о.  Універсальний словник-енциклопедія
7. одкровення — ОДКРОВЕ́ННЯ, я, с., книжн., заст. 1. Раптове осягнення істини, доступне лише обранцям у момент містичного осявання, що, за християнськими догматами, нібито йшло безпосередньо від бога.  Словник української мови в 11 томах