одкровення
ОДКРОВЕ́ННЯ, я, с., уроч.
1. Те, що несподівано відкриває істину, вносить ясність, розуміння.
Кожен урок в музеї – як одкровення для юних сердець (з газ.);
В якому одкровенні пізнає правду стомлена душа? (Л. Костенко);
// Істина, передана віруючому Богом у момент осяяння.
Текст Біблії християни називають Святим Письмом, одкровенням Бога, його завітом (з наук. літ.);
Як одкровення пророка свідчить:“Всілякий, хто ім'я Господа призове, порятується” (І. Драч);
Відомо, що древні греки сприймали поетичну творчість як акт несвідомий, як божественне одкровення (з наук. літ.).
2. Відверта розповідь, розкриття таємниць.
Замість очікуваних полум'яних одкровень окрилених вчителів вони зустріли байдужість (із журн.);
Роздумування завуча для мене звучали якимось одкровенням з боку Шухновського (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)