самореалізація

САМОРЕАЛІЗАЦІЯ — процес покладання-здійснення людиною свого "Я" у світі. С. передбачає найоптимальнішудля конкретної людини взаємодію сутнісних сил, розгортання яких є мірилом людинотворчого потенціалу конкретно-історичних типів соціуму й культури. С. невіддільна від усвідомлення людиною самої себе, хоча й не вичерпується останнім, містить неусвідомлюване. Цим украй загострюється питання про ціннісні регулятиви людської С. Розширення меж діяльної С. людини, переплітаючись з її десакралізацією, втілилось у новоєвропейському ідеалові "Фавстової людини", який на сьогодні виявив як свої переваги (небувале піднесення креативного начала), так і свої межі (перспектива екологічної катастрофи). Тому в сучасній філософії дедалі більшої ваги набуває ідея "гомеостазису" людини й світу, яка зумовлює небачену досі проблематизацію процесу С. Людська життєдіяльність, С. чиниться на скрижалях суперечності між експансіонізмом та здатністю до самообмеження.

В. Табачковський, Г. Шалашенко

Значення в інших словниках

1. самореалізація — самореаліза́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. самореалізація — -ї, ж. Реалізація свого творчого, людського потенціалу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самореалізація — САМОРЕАЛІЗА́ЦІЯ.  Словник української мови у 20 томах
4. самореалізація — (англ. self-actualization) в ієрархії потреб Маслоу найвищий рівень потреб – це бажання людини реалізувати свої таланти і здібності.  Економічний словник
5. самореалізація — Постійне прагнення до повного розвитку власних вроджених можливостей; визнане К. Роджерсом, А. Масловим та ін. найважливішим мотивом дії людини, основним бажанням, не завжди досяжним, метою людського буття.  Універсальний словник-енциклопедія