самореалізація
САМОРЕАЛІЗАЦІЯ — процес покладання-здійснення людиною свого "Я" у світі. С. передбачає найоптимальнішудля конкретної людини взаємодію сутнісних сил, розгортання яких є мірилом людинотворчого потенціалу конкретно-історичних типів соціуму й культури. С. невіддільна від усвідомлення людиною самої себе, хоча й не вичерпується останнім, містить неусвідомлюване. Цим украй загострюється питання про ціннісні регулятиви людської С. Розширення меж діяльної С. людини, переплітаючись з її десакралізацією, втілилось у новоєвропейському ідеалові "Фавстової людини", який на сьогодні виявив як свої переваги (небувале піднесення креативного начала), так і свої межі (перспектива екологічної катастрофи). Тому в сучасній філософії дедалі більшої ваги набуває ідея "гомеостазису" людини й світу, яка зумовлює небачену досі проблематизацію процесу С. Людська життєдіяльність, С. чиниться на скрижалях суперечності між експансіонізмом та здатністю до самообмеження.
В. Табачковський, Г. Шалашенко
Значення в інших словниках
- самореалізація — самореаліза́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- самореалізація — -ї, ж. Реалізація свого творчого, людського потенціалу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самореалізація — САМОРЕАЛІЗА́ЦІЯ. Словник української мови у 20 томах
- самореалізація — (англ. self-actualization) в ієрархії потреб Маслоу найвищий рівень потреб – це бажання людини реалізувати свої таланти і здібності. Економічний словник
- самореалізація — Постійне прагнення до повного розвитку власних вроджених можливостей; визнане К. Роджерсом, А. Масловим та ін. найважливішим мотивом дії людини, основним бажанням, не завжди досяжним, метою людського буття. Універсальний словник-енциклопедія