самореалізація

(англ. self-actualization)

в ієрархії потреб Маслоу найвищий рівень потреб – це бажання людини реалізувати свої таланти і здібності. У той час, як інші потреби, як правило, задовольняються, лише деякі “нормальні люди” досягають стану самореалізації, тому що завжди є щось, що треба зробити, щось удосконалити, завжди є мета, якої варто прагнути. Особа, яка прагне до самореалізації, відрізняється від інших своїм ставленням до життя — вона живе більше в реальному світі, ніж у світі абстрактних ідей чи стереотипів, що більшість людей приймають за реальний світ. Прагнення до самореалізації допомагає їй бачити речі такими, якими вони є, а не такими, якими вони здаються. Цей тип людей піклується про благо своїх ближніх, орієнтований на вирішення проблем і має потребу в дружнім спілкуванні при видимій схильності до самоти.

Джерело: Економічний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самореалізація — самореаліза́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. самореалізація — -ї, ж. Реалізація свого творчого, людського потенціалу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самореалізація — САМОРЕАЛІЗА́ЦІЯ. Словник української мови у 20 томах
  4. самореалізація — Постійне прагнення до повного розвитку власних вроджених можливостей; визнане К. Роджерсом, А. Масловим та ін. найважливішим мотивом дії людини, основним бажанням, не завжди досяжним, метою людського буття. Універсальний словник-енциклопедія
  5. самореалізація — САМОРЕАЛІЗАЦІЯ — процес покладання-здійснення людиною свого "Я" у світі. С. передбачає найоптимальнішудля конкретної людини взаємодію сутнісних сил, розгортання яких є мірилом людинотворчого потенціалу конкретно-історичних типів соціуму й культури. Філософський енциклопедичний словник