самооцінка
САМООЦІНКА — момент самосвідомості, що репрезентує останню не стільки з боку пізнання людиною самої себе, скільки з боку певного ставлення до своїх якостей, можливостей, фізичних, духовних сил тощо. З огляду на практичну життєдіяльність С. також можна розглядати як момент реального самовизначення людини через постійне зіставлення своєї особи з усіма її можливостями, силами та наявними станами, з життєвими ситуаціями, вимогами, суспільними нормами життя тощо, що надає С. важливу роль в управлінні поведінкою. В цьому плані С. має бути віднесена до т. зв. практичної свідомості, де відбувається не просто усвідомлення місця людини у світі, а започатковується творчо-динамічна самореалізація "Я", засновується алгоритм саморозвитку системи "людина — світ", оскільки тут усвідомлюється не те, що предмети суть виключно у собі, а те, чим вони можуть або повинні стати для мене. С., відтак, є самовизначенням світу людини з огляду на його можливості.
Г. Шалашенко
Значення в інших словниках
- самооцінка — самооці́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- самооцінка — Почуття власної гідності, оцінка людиною своїх сил та здібностей. англ. self-esteem; нім. Selbsteinschätzung f=, -en; угор. önértékelés; рос. самооценка. Словник із соціальної роботи
- самооцінка — -и, ж. Оцінка самого себе, своїх достоїнств (у 1 знач.) і недоліків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самооцінка — САМООЦІ́НКА, и, ж. Оцінка самого себе, своїх достоїнств і недоліків. Особливо важливу роль у формуванні самооцінки у дітей .. відіграє педагогічна оцінка їх діяльності (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- самооцінка — САМООЦІ́НКА, и, ж. Оцінка самого себе, своїх достоїнств і недоліків. Особливо важливу роль у формуванні самооцінки у дітей .. відіграє педагогічна оцінка їх діяльності (Рад. психол. наука.. Словник української мови в 11 томах