1. Словник української мови в 11 томах

самооцінка

САМООЦІ́НКА, и, ж. Оцінка самого себе, своїх достоїнств і недоліків.

Особливо важливу роль у формуванні самооцінки у дітей .. відіграє педагогічна оцінка їх діяльності (Рад. психол. наука.., 1958, 380);

Все це дуже характерне для Плужника: сором’язливість, нещадно твереза самооцінка, якийсь постійний скептицизм щодо самого себе (Не ілюстрація.., 1967, 276).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самооцінка — самооці́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. самооцінка — Почуття власної гідності, оцінка людиною своїх сил та здібностей. англ. self-esteem; нім. Selbsteinschätzung f=, -en; угор. önértékelés; рос. самооценка. Словник із соціальної роботи
  3. самооцінка — -и, ж. Оцінка самого себе, своїх достоїнств (у 1 знач.) і недоліків. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. самооцінка — САМООЦІ́НКА, и, ж. Оцінка самого себе, своїх достоїнств і недоліків. Особливо важливу роль у формуванні самооцінки у дітей .. відіграє педагогічна оцінка їх діяльності (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. самооцінка — САМООЦІНКА — момент самосвідомості, що репрезентує останню не стільки з боку пізнання людиною самої себе, скільки з боку певного ставлення до своїх якостей, можливостей, фізичних, духовних сил тощо. З огляду на практичну життєдіяльність... Філософський енциклопедичний словник