Філософський енциклопедичний словник

тлумачення

ТЛУМАЧЕННЯ — одне з понять, яким позначається смислотворча діяльність у культурі. Т. охоплює процес розуміння та його результат (трактування), а також відповідне подання та обґрунтування. Етимологічно пов'язане зі словом "тлум" — натовп, гурт, загал, що зумовило його первинне значення: пояснення чогось "іншого" (відмінного від повсякденності та звичаєвості), що здійснюється публічно й призначається для цілої спільноти. З огляду на це, Т. вимагає посередництва обізнаного інтерпретатора та особливої ритуальності. Значимість і ступінь "закритості" того, що треба зрозуміти, визначають міру публічності Т. та ієрархічний статус посередника, який має не лише зрозуміти приховані смисли, а й зробити їх осяжними для всієї профанної спільноти. Як загальне цілісне поняття Т. було засвоєне від доби Античності подальшою герменевтичною традицією, спрямованою насамперед на осмислення сакральних текстів (екзегеза Святого Письма, кабалістика, протестантська теологія); останні пов'язували Т. з божественним натхненням, або просвітленням, що спиралося, одначе, на певні принципи й техніки інтерпретації. З розвитком герменевтики сфера її застосування десакралізується — виникають юридична та історична герменевтики, філологія, філософська герменевтика, завдяки чому поняття, що описують складний процес смислотворення уточнюються й розмежовуються. У філософії термін "Т." може виступати синонімом до екзегези, інтерпретації, розуміння, пояснення. Це пов'язано зі становленням філософської герменевтики (див. герменевтика філософська). Т. досить часто вживається у філософсько-герменевтичних текстах Дильтея, Гайдеггера, Гадамера, Рикера на позначення нерозрізненої цілості всього смислотворчого процесу, при цьому Т. не надається визначальної методологічної чи екзистенційної значущості. Т. розглядається як проміжний процес, що супроводжує розуміння і відрізняється від інтерпретації довільністю (аж до залучення інших форм знаковості). Завдяки варіативності Т. сприяє розширенню горизонту бачення "Іншого" та подальшому поглибленню розуміння.

Л.Архипова

Філософський енциклопедичний словник

Значення в інших словниках

  1. тлумачення — тлума́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. тлумачення — [тлумачеин':а] -н':а, р. мн. -еин'  Орфоепічний словник української мови
  3. тлумачення — ТЛУМА́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. тлума́чити. Я вам яскраво намалюю цю машину. Правда, це міг би зробити й художник.., але я боюсь, що він, не бачивши на власні очі Павликового винаходу, припустить невірне тлумачення (О.  Словник української мови у 20 томах
  4. тлумачення — -я, с. 1》 Дія за знач. тлумачити. 2》 Текст, який містить пояснення, трактування чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тлумачення — Переклад; роз'яснення.  Універсальний словник-енциклопедія
  6. тлумачення — Тлума́чення, -ння, -нню; -ма́чення, -чень і -ченнів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. тлумачення — ТЛУМА́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. тлума́чити. Я вам яскраво намалюю цю машину. Правда, це міг би зробити й художник.., але я боюсь, що він, не бачивши на власні очі Павликового винаходу, припустить невірне тлумачення (Донч.  Словник української мови в 11 томах