аутизм

аути́зм

(від грец. αυτός – сам, один)

хворобливий стан психіки людини, що характеризується заглибленням у власні внутрішні переживання, прагненням до відособлення від зовнішнього світу і поступовим відривом від реальної дійсності.

Значення в інших словниках

1. аутизм — аути́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. аутизм — Крайня форма психічного відчуження, відмова індивіда від контактів з навколишнім оточенням, занижена можливість саморегуляції, прив’язаність до вузького кола ідей та уявлень, егоцентризм, неадекватність емоційних реакцій на поведінку людей. англ.  Словник із соціальної роботи
3. аутизм — -у, ч., мед. Патологічна замкнутість, відгородженість від реальної дійсності з утратою інтересу до спілкування, природних емоційних реакцій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. аутизм — АУТИ́ЗМ, у, ч., мед., псих. Хворобливий стан психіки людини, що характеризується заглибленням у внутрішні переживання з активним відстороненням від зовнішнього світу, відривом від реальної дійсності.  Словник української мови у 20 томах
5. аутизм — Симптом психічних порушень; заглиблення у власні хворобливо викривлені внутрішні переживання, відособлення від зовнішнього світу; симптом шизофренії та дитячої психічної хвороби.  Універсальний словник-енциклопедія