бетель
бете́ль
(португ. betel, з малабарської)
1. Кущова рослина родини перцевих, яку культивують у тропічній Азії заради пряного листя.
2. Суміш листків цієї рослини, насіння ареки та невеликої кількості негашеного вапна, що вживається для жування й збуджує нервову систему.
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука