бетель
БЕ́ТЕЛЬ, ю, ч.
1. Азіатська тропічна рослина родини перцевих з пряними листками, пекучими на смак.
Бетель дикий росте в тропічній Азії, де й вирощувався заради пряного листя (з наук.-попул. літ.).
2. Суміш для жування із листя цієї рослини, насіння ареки і незначної кількості негашеного вапна.
У Бутані, як і в Індії, жують бетель. Але вона жувала не бетель, бо її зуби були білі, мов сніг (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)