бетон
БЕТО́Н, у, ч.
Будівельний матеріал, вигот. із суміші твердих матеріалів (гравію, піску, щебеню, глини і т. ін.) і цементу або іншої в'яжучої речовини.
По під'їзних дорогах ешелони везли бетон, залізо і граніт (Л. Первомайський);
Здавалося, що навдивовиж гармонійно і нерозривно зжилися тут краса поліської природи і сховані в бетон чотири блоки АЕС (Ю. Щербак);
Пісок, крейда, глина, відходи металургійної та енергетичної промисловості – от і все, що потрібне для одержання силікатного бетону (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Земля була мерзла і тверда, як бетон (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)