бетон

БЕТО́Н, у, ч.

Будівельний матеріал, вигот. із суміші твердих матеріалів (гравію, піску, щебеню, глини і т. ін.) і цементу або іншої в'яжучої речовини.

По під'їзних дорогах ешелони везли бетон, залізо і граніт (Л. Первомайський);

Здавалося, що навдивовиж гармонійно і нерозривно зжилися тут краса поліської природи і сховані в бетон чотири блоки АЕС (Ю. Щербак);

Пісок, крейда, глина, відходи металургійної та енергетичної промисловості – от і все, що потрібне для одержання силікатного бетону (з наук.-попул. літ.);

* У порівн. Земля була мерзла і тверда, як бетон (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бетон — бето́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. бетон — -у, ч. Будівельний матеріал, виготовлений із суміші твердих матеріалів (гравію, піску, щебеню, глини і т. ін.) і цементу або іншої в'яжучої речовини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бетон — бето́н (франц. betone, від лат. bitumen – смола) будівельний матеріал, суміш в’яжучої речовини (напр., цементу), води і різних заповнювачів (піску, гравію або щебеню). З Б. виготовляють великі панелі, блоки, зводять різні споруди. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. бетон — Будівельний матеріал; одержують внаслідок зв'язування і отвердіння суміші в'яжучої речовини (найчастіше цементу), наповнювача (дрібного гравію) та води; крихкий матеріал, для збільшення міцності в нього закладають арматуру (армований б.). Універсальний словник-енциклопедія
  5. бетон — Бето́н, -ну, -нові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. бетон — БЕТО́Н, у, ч. Будівельний матеріал, виготовлений з суміші твердих матеріалів (гравію, піску, щебеню, глини і т. ін.) і цементу або іншої в’яжучої речовини. Словник української мови в 11 томах
  7. бетон — (фр. < лат. — гірська смола) Ущільнена суміш щебеня, гальки, гравію з розчином цементу або інших в'яжучих речовин, яка після висихання набуває велику твердість. Архітектура і монументальне мистецтво