бетон

бето́н

(франц. betone, від лат. bitumen – смола)

будівельний матеріал, суміш в’яжучої речовини (напр., цементу), води і різних заповнювачів (піску, гравію або щебеню). З Б. виготовляють великі панелі, блоки, зводять різні споруди.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бетон — БЕТО́Н, у, ч. Будівельний матеріал, вигот. із суміші твердих матеріалів (гравію, піску, щебеню, глини і т. ін.) і цементу або іншої в'яжучої речовини. По під'їзних дорогах ешелони везли бетон, залізо і граніт (Л. Словник української мови у 20 томах
  2. бетон — -у, ч. Будівельний матеріал, виготовлений із суміші твердих матеріалів (гравію, піску, щебеню, глини і т. ін.) і цементу або іншої в'яжучої речовини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бетон — (фр. < лат. — гірська смола) Ущільнена суміш щебеня, гальки, гравію з розчином цементу або інших в'яжучих речовин, яка після висихання набуває велику твердість. Архітектура і монументальне мистецтво
  4. бетон — Будівельний матеріал; одержують внаслідок зв'язування і отвердіння суміші в'яжучої речовини (найчастіше цементу), наповнювача (дрібного гравію) та води; крихкий матеріал, для збільшення міцності в нього закладають арматуру (армований б.). Універсальний словник-енциклопедія
  5. бетон — БЕТО́Н, у, ч. Будівельний матеріал, виготовлений з суміші твердих матеріалів (гравію, піску, щебеню, глини і т. ін.) і цементу або іншої в’яжучої речовини. Словник української мови в 11 томах
  6. бетон — бето́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  7. бетон — Бето́н, -ну, -нові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)